лежати

ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею), ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИ розм., БАЙДИКУВА́ТИ розм., ПАНІ́ТИ розм., БА́ЙДИКИ БИ́ТИ розм., БАГЛАЇ́ БИ́ТИ розм.; ПОПАСА́ТИ, ПОПА́СУВАТИ рідше (перебуваючи де-небудь, нічого не робити, гайнувати час); ЛЕЖА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ фам. (проводячи час у спанні). — Хай інші ледарюють, байдики б'ють чи ляси точать, а ти маєш бути на фермі найпершим (Є. Гуцало); — До праці руки приложи і не збирайся дармувати (М. Ю. Тарновський); Василь не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень (І. Нечуй-Левицький); Зимою з кухні й не вилазила (Явдоха Іванівна), все сиділа там то коло печі, то коло дівчат, щоб не лінилися та пряли, та пір'я драли, та вовну били... (Панас Мирний); Мати не любила робити і більше любила байдикувати та посиденьки справляти (І. Нечуй-Левицький); Він (Грицько) не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє хліборобське діло (Панас Мирний); — Менший і досі в нижчих класах, бо все попасає в класах; вигнався аж до неба, а дурний, як треба, — не хоче вчитись! (І. Нечуй-Левицький); Боже поможи, а сам не лежи! (прислів'я); (Гаєнко:) Люди роблять, ну, а Гришка, звісно, припухає... (С. Голованівський).

ЛЕЖА́ТИ (перебувати в горизонтальному положенні — про людей, тварин або частини їх тіла), ПОКО́ЇТИСЯ, ВАЛЯ́ТИСЯ зневажл. (нічим не займаючись). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам'яті ридала (Леся Українка); Його трохи зблякле за ці дні обличчя.. сумирно покоїлось на білій подушці (Я. Гримайло); Вона .. проганяла о. Василя, що валявся з газетою на канапі (М. Коцюбинський).

ЛЕЖА́ТИ (про предмети — розташовуватися на горизонтальній поверхні); ВАЛЯ́ТИСЯ (не на місці, недбало кинутим). На столі були розкидані папери; вони лежали малими й великими купами (М. Коцюбинський); У всіх кімнатах на підлозі валялась солома, куски вірьовок, папір (О. Донченко).

ЛЕЖА́ТИ (бути похованим); ПОКО́ЇТИСЯ ц.-с., уроч. (про прах). Тільки той не грішить, хто в землі лежить (прислів'я); Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах — і над нами дерева похилі гомонять на квітневих вітрах (М. Упеник).

ПРОСТЯГА́ТИСЯ (займати великий простір, розташовуватися на великому просторі), ПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ, СТЕЛИ́ТИСЯ, СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, РОЗКИДА́ТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, ЛЕЖА́ТИ, РОЗВЕРТА́ТИСЯ, РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ розм., ШИРОЧІ́ТИ розм., ПОЛЯГА́ТИ заст.; ПРОДО́ВЖУВАТИСЯ, СЯГА́ТИ (на велику відстань). — Док.: простягти́ся (простягну́тися), просте́ртися, розпросте́ртися, розпросто́ритися, простели́тися (просла́тися), постели́тися, розстели́тися, розки́нутися, розлягти́ся, розверну́тися, розпласта́тися, полягти́, продо́вжитися, сягну́ти. Простягається нива, Розлягається лан І на схід, і на захід, Наче той океан! (В. Бичко); Обернись на захід — будеш весь у місті, обернись на схід — будеш весь у полі, що простерлося ген-ген аж до голубих обрисів Карпат (Ірина Вільде); Там, попереду, стояла ватага старих дебелих осокорів, і вже за ними розпростерлось горбкувате поле (Є. Гуцало); На два кілометри завширшки, велично і владно розпросторилась велика вода (В. Козаченко); Степ простелявся до обрію, скільки сягало око (Л. Дмитерко); Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею (Б. Грінченко); Назустріч стеляться степи, ліси, хатки з садками, повз вікна миготять стовпи з блискучими дротами (Н. Забіла); За економією слався до кінця села широкий вигін (І. Нечуй-Левицький); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи (Григорій Тютюнник); Левада наче пірнала в зелені верби та сади, що розкинулись по широкій розложистій долині понад Россю (І. Нечуй-Левицький); На горі за лісом розвернулось рівне, як скатерть, поле (І. Нечуй-Левицький); Широкий степ в міжріччі Дінця і Оскола! На схід, на південь і на північ він розпластався величезними масивами, забарвленими в ясно-зелений і чорний колір (П. Автомонов); Голубі простори Чернігівщини. Широчіють лани, біжать переліски, стеляться килими неозорих лук (з газети); (Козаки:) Коні біжать, земля дрижить, Степи полягають; Козаченьки-запорожці На татар виїжджають (І. Нечуй-Левицький); Катер ішов вздовж берега, і Зуб майже не заходив до каюти, замислено дивлячись на громаддя гір, що сягали аж до обрію (І. Багмут).

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про населений пункт, будівлю і т. ін. — зайняти собою який-небудь простір, місце), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, РОЗКИ́НУТИСЯ (перев. на значному просторі); ПРИТУЛИ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм. (біля чого-небудь на незначному просторі); ПРИЛІПИ́ТИСЯ розм. (а також угорі або над чим-небудь). — Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися (розміща́тися), розкида́тися, розки́датися діал. лежа́ти, ліпи́тися розм. Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву "Кривий Ріг" (О. Досвітній); Василь проходжувався по тротуару, .. час від часу поглядаючи на вікна невеличкого особнячка, що розмістився в глибині двору (М. Томчаній); Село розкинулось під великим схилом косогору (В. Козаченко); Ріка перехопила.. усю вузьку долину, на якій лежить село (І. Франко); Велика, вкрита соломою хата притулилася біля яру (Григір Тютюнник); Каринський підійшов до невеликого барака, що приткнувся о риштування (Ю. Шовкопляс); Он-он високо.. приліпилася хатка (Г. Хоткевич); Верби схилялися.. на білі хатки, що ліпилися вздовж неї (вулиці) (І. Рябокляч).

ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.; СТРАЖДА́ТИ на що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯ розм., КВОЛІ́ТИ розм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); — Яке здоров'я?.. — одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); (Гарасим:) Що ж ти, недугував на очі, чи що? (Кобзар:) Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: — Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ'яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); — А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. — очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав (дід) та й тепер кволиться (Б. Грінченко); — Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров'я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). — Пор. незду́жатися.