1. Словник української мови Грінченка

лежати

Лежати, -жу, -жи́ш

гл.

1) Лежать. Боже поможи, а сам не лежи. Ном. № 70. легенько лежати. (Благожеланіе покойнику).

2) Болѣть. Теща Симонова лежала в пропасниці. Єв. Мр. І. 30. Дай, Боже, з який час лежати, а не нагло помірати. Ном. № 8003. Кріпко лежали в піст, а ні одна не вмерла, всі повичунювали. Черниг. у. лежати на смертній постелі. Умирать. Харьк.

3) лежати в обозі. Стоять въ лагерѣ. Годі, годі, козаченьки, в обозі лежати, ой ходімо під Гусятин жиди рабувати. Гол. І. 13.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лежати — лежа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лежати — (недбало) валятися; П. ледарювати; (- одяг) облягати, сидіти; (- шлях) проходити, тягнутися, простягатися, пролягати; (- поле) простелятися; (- місто) бути розташованим; п-к ЛЕЖАЧИЙ, що лежить, простертий, простягнутий, покладений, розташований, звиклий лежати, ім. лежень, валяка. Словник синонімів Караванського
  3. лежати — Лягти, валятися, вивернутися, вилежувати, вилежуватися, витягтися (на чому), відлежувати, відлежуватися, вкублитися, долежувати, долежуватися, залежувати, залягати, надлежувати, належувати, належуватися, напівлежати; обердюжитися, перележувати... Словник синонімів Вусика
  4. лежати — [леижатие] -жу, -жиш, -жиемо, -жиете; нак. -жи, -ж'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. лежати — -жу, -жиш, недок. 1》 без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). || У сполуч. зі словами, що вказують на особливості цього положення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лежати — ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. без дод., на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). Словник української мови у 20 томах
  7. лежати — лежа́ти: ♦ лежа́ти як пришпи́лений лежати нерухомо, не подаючи ознак життя (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лежати — Волю лежати, як у полю жати. Глум з лінивого, що не хоче готове зібрати. Добрі вісті не лежать на місці. Добра слава скоро кружляє. За лежіння нема одіння, а за спання, не купиш коня. Хто не працює, той нічого й не має. Лежачи й сокира ржавіє. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. лежати — дале́ко лежа́ти від чого, жарт. Відрізнятися від чогось. — Ото придумали машину — ручну кукурудзосаджалку! — продовжувала молода сіяльниця.— Чи далеко вона від сапи лежала? (П. Автомонов). душа́ (се́рце) не лежи́ть чия (чиє), до кого—чого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  10. лежати — ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею), ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИ розм., БАЙДИКУВА́ТИ розм., ПАНІ́ТИ розм., БА́ЙДИКИ БИ́ТИ розм., БАГЛАЇ́ БИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. лежати — Лежа́ти, лежу́, лежи́ш, лежа́ть; ле́жачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. лежати — ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). Словник української мови в 11 томах