лежати

ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок.

1. без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин).

Одного вечора, втомившися, лежав Михайло на траві у пасіці і дививсь у небо (Вовчок, І, 1955, 382);

В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали (Фр., XIII, 1954, 170);

Дебелі воли лежали, підгорнувши під себе ноги, великими білястими масами і здавалися здалека сірим камінням (Довж., І, 1958, 242);

// У сполуч. з словами, що вказують на особливості цього положення.

Осавула лежав на спині і спав міцним сном (Н.-Лев., II, 1956, 203);

Обоє лежать уже горілиць на воді заспокоєні, Тоня бризкає водою вгору (Гончар, Тронка, 1963, 231);

Він лежав ниць, поклавши голову на зігнуті руки (Перв., Невигадане життя, 1958, 161);

// Бути хворим, не вставати з постелі.

Вона.. На сонці дуже запеклась, Та й занедужала. Лежала недовго щось (Шевч., II, 1953, 18);

— Вона [мати] не буде ходити коло мого товариства, коли воно зляже, як отой лежить (Мирний, І, 1954, 350);

// У сполуч. з словами, що вказують на стан хворого або причину, що викликала такий стан.

Іван лежав перед ним непритомний, але його могутня воля до життя й боротьба передались хірургові й заполонили його (Довж., І, 1958, 321);

// перев. з словами в землі, в могилі і т. ін. Бути похованим.

Хрест високий на кладовищі трохи збоку Златомальований стоїть. Не вбогий, мабуть, хтось лежить? (Шевч., II, 1963, 280);

Усе просив: — Живі люди! Ходіть на мої гробки!..на мою могилку! Гомоніть, як я лежатиму! (Вовчок, І, 1955, 179);

Перед її очима в круговороті виринали рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що вже давно лежали в землі (Стельмах, І, 1962, 32);

Під Ленінградом, у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Рильський, Мости, 1948, 13).

◊ Лежа́ти в лі́жку (лі́жкові) — бути хворим, хворіти.

Пишу до Вас, лежачи в ліжку (Коцюб., III, 1956, 159);

Заніс [син] з гімназії кір, то й тепер ще лежить у ліжкові (Мирний, V, 1955, 401);

Лежа́ти в ліка́рні (го́спіталі і т. ін.) — бути на лікуванні; лікуватися (у 1 знач.).

Майстер мартенівського цеху Василь Якович Становий у день приходу німців до міста лежав у лікарні (Ле, Опов. та нариси, 1950, 384);

Вони разом лежали в госпіталі, разом повернулися в полк (Гончар, III, 1959, 231);

Не довелось навіть лежати в санаторії, як я сподівався (Коцюб., III, 1956, 270);

Лежа́ти в неду́зі — тяжко хворіти.

— Де ж то він, Голубчик мій? Серед чужих долин Лежить в недузі, може, плаче? (Гл., Вибр., 1951, 75);

Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина (Л.Укр., І, 1951, 414);

Лежа́ти в оборо́ні, військ. — перебуваючи в окопах, на передньому краї.

Лежали в обороні ми в кущах тут, У сорок другому було нелегко нам (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78);

Лежа́ти в пропа́сниці (скарлати́ні і т. ін.) — хворіти на пропасницю (скарлатину і т. ін.).

[Жінка:] Там вогко, як в льоху; моє найменше лежить в пропасниці (Л. Укр., III, 1952, 28);

Лежа́ти коло́дою — бути нерухомим, не рухатися.

Він ще живий, він не лежатиме тут колодою, не ждатиме, як прийде смерть… (Коцюб., І, 1955, 367);

Борис, що колодою лежав на дні тачанки, мусив слухати, як його переможець насвистував якусь веселеньку пісеньку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 76);

Лежа́ти ле́жнем:

а) не вставати з постелі, постійно перебувати в лежачому положенні;

б) нічого не робити.

Час такий, що нікому лежнем лежати не годиться!.. (Панч., Гомон. Україна, 1954, 260);

Лежа́ти при́ смерті — помирати.

Ледве вблагала [Анна], щоб дочку взяти замість Оксеня. Куди йому — лежить при смерті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).

2. перен., розм. Нічого не робити; ледарювати.

— Чоловік на те й уродився, щоб робити, а не лежати (Мирний, І, 1949, 145);

Немає боїв — це не значить — лежи, Чекай, поки ворог на штик твій полізе (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 223);

[Савка:] А я думаю, що це — лежень лежить, а чорт для нього долю держить. От що! (Мам., Тв., 1962, 205).

◊ Робо́та лежи́ть — не здійснюється, не виконується те, що потрібно комусь зробити.

Робота лежить, а дівчата своє справляють… Реготи, співи (Мирний, І, 1949, 204);

Робота лежить, а я мучуся бездіяльністю і проклинаю життя (Коцюб., III, 1956, 440).

3. Бути покладеним або перебувати на якій-небудь горизонтальній поверхні (звичайно частиною, що має більшу протяжність).

На стареньких санях лежала вже ялинка (Коцюб., І,1955, 80);

На столі рівними стовпцями лежать книги, учнівські зошити (Стельмах, І,1962, 351);

// Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її.

Під деревом пшоно розсипане лежить (Гл., Вибр., 1951, 76);

Сніг лежав на ріллі й на стернях (Ю. Янов., І, 1958, 90);

// Розташовуватися на фігурі певним чином (звичайно про одяг).

— А накинь на себе оту синю [спідницю], нехай я подивлюсь, як вона лежить на тобі (Н.-Лев., II, 1956, 103);

На ньому добре лежав елегантний сірий костюм (Трубл., Шхуна.., 1940, 17);

// Вкриваючи яку-небудь поверхню, надавати їй певного забарвлення (про сонячне проміння, тінь і т. ін.).

Золотіють мандарини, тінь лежить на синій сливі (Бажан, II, 1947, 167);

*Образно. Було тихо, і сонце мирно лежало на водяних галявинах (Гончар, Новели, 1954, 15);

// перен. Проявлятися, бути видимим, помітним (про думки, мрії, переживання і т. ін. на обличчі, чолі тощо).

В суворім погляді похмурих очей, в непорушних обличчях лежала якась-то дума глибока (Стар., Облога.., 1961, 5);

Думка лежить на чолі, пензлем покладена думка (Ю. Янов., V, 1959, 121).

◊ Ле́гко лежи́ть див. ле́гко;

Лежа́ти на пове́рхні — про неглибокі, поверхові явища, події, риси тощо.

Сприймання картини завдяки відсутності глибоких і тонких підтекстів та багатоплановості вичерпується незвичайно швидко, як і все, що лежить на поверхні (Довж., III, 1960, 107);

Лежа́ти дале́ко від чого — бути несхожим на що-небудь.

— Ото придумали машину — ручну кукурудзосаджалку! — продовжувала молода сіяльниця. — Чи далеко вона від сапи лежала? (Автом., В. Кошик, 1954, 25);

Лежа́ти недале́ко від чого — бути схожим на що-небудь.

4. тільки 3 ос. Бути покладеним, захованим; зберігатися всередині чого-небудь.

— Там такий [батько] скупий, що крий боже!..від скрині своєї, де в нього гроші лежать, нікому-нікому [ключа] не дасть (Кв.-Осн., II, 1956, 258);

На соснах тих — бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу (Рильський, II, 1960, 91);

Блокнот був пахучий, він лежав у сумці поруч з туалетним милом (Гончар, III, 1959, 276);

// Бути на збереженні, зберігатися або тимчасово знаходитися де-небудь (про чиюсь власність, річ).

— Забула і про гроші, що ще у панича зосталися. Нащо вони? Хай лежать до слушного часу (Мирний, III, 1954, 169);

Дивно, що всі листи збіглися разом. Десь, певно, лежали на пошті (Коцюб., III, 1956, 429);

Давно вже час хоча б пересипати божий дім. І гроші є — лежать в консисторії та громаді, але отець Миколай не дуже квапиться з цим (Стельмах, І, 1962, 412).

◊ Лежа́ти в ба́нку (на кни́жці) — зберігатися в спеціальних закладах (про гроші, коштовності).

[Федора:] Чого ж вам іще. Придане дадуть. Кажуть, що на неї тисяча у банкові лежить (Вас., III, 1960, 140);

Лежа́ти в заста́ві — бути закладеним за позичені гроші (про речі, коштовності).

Він .. забрав з скрині срібні ложки, котрі лежали в неї в заставі (Н.-Лев., II, 1956, 233);

Лежа́ти під замко́м — бути надійно захованим.

Добула [Софія] свої персні та браслети, що вже давно лежали під замком (Л. Укр., ІІІ, 1952, 540).

5. тільки 3 ос. Бути розташованим де-небудь, займати простір; простилатися.

Ми без перешкод прибули до селища, що лежало, на широчезній галявині між двома лісами (Досв., Вибр., 1959, 43);

Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивками (Гончар, III, 1959, 12);

Навколо лежали болота і чагарники (Хлібороб Укр., 6, 1965,18);

// Пролягати, проходити, мати певний напрям (про шлях, дорогу).

Шлях у Гетьманське лежав повз його землю, мимо хутора (Мирний, І, 1949, 242);

Від Володимира шлях лежить лісом до Угровська (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 292).

◊ Лежа́ти в руї́нах — бути зруйнованим.

Січ лежить в руїнах, неначе давня Троя (Н.-Лев., III, 1956, 306);

Він полишив у себе за плечима Європу, яка ще лежала в руїнах, мертва, знетямлена, розгублена (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292).

6. тільки 3 ос., на кому, перен. Бути чиїм-небудь обов’язком, заняттям.

Як не гірко, а все то [домашні клопоти] на Пилипові лежало; його одного знали, його тягли… (Мирний, III, 1954, 22);

На Тасі лежали лише обов’язки продавця (Дмит., Розлука, 1957, 171).

7.тільки 3 ос., перен. Мати місце, бути в наявності.

Теоретично не підлягає сумніву, що між капіталізмом і комунізмом лежить певний перехідний період (Ленін, 30, 1951, 87).

◊ Лежа́ти в осно́ві — бути джерелом, вихідним положенням, опорою чого-небудь.

В основі дружби народів СРСР лежить спільність їх життєвих інтересів (Вісник АН, 11, 1953, 19);

Лежа́ти на душі́ (на се́рці) — бути предметом постійної турботи, тяжких роздумів і т. ін.

[Роман:] Серденько моє, світе мій!.. На душі моїй лежить тяжка провина, і я мушу її виявити перед тобою… (Кроп., II, 1958, 53);

На серці ж у Надії лежала печаль.. Юрій від одинокого пострілу недобитого фашиста назавжди залишився у чужій землі (Чорн., Красиві люди, 1961, 46);

Се́рце (душа́) [не] лежи́ть до кого — чого — про прихильність або неприхильність до кого-, чого-небудь.

Вона любила обох синів, але серце її чомусь більше лежало до молодшого сина Уліба (Скл., Святослав, 1959, 32);

— Ліда вміє [вишивати], — не без гордості сказав Солод. — А у Валентини до цього душа не лежить, — без найменшого жалю в голосі промовив Федір (Руд., Вітер.., 1958, 141).