лежня
ЛЕЖНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що лежа́ння.
За лежнею ні́коли й посидіть (прислів'я);
За дітьми навздогінці побігли три собаки. Певно, й їм остогидла сидня та лежня в дворі (І. Нечуй-Левицький);
На селі страшенно сміялися й глузували з Романа, лаяли за лежні та за те, що високо нісся (Б. Грінченко);
– Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (А. Тесленко);
Кузьма за лежнею не знав сидні (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лежня — лежня́ іменник жіночого роду лежання розм. Орфографічний словник української мови
- лежня — -і, ж., розм. Те саме, що лежання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лежня — ЛЕЖА́ННЯ (перебування в горизонтальному положенні), ЛЕЖНЯ́ розм., ЛЕ́ЖА рідко. За час лежання в ліжку заріс (Матвій) яснорусявою бородою (М. Ірчан); Як говорили люди, Кузьма за лежнею не знав сидні (М. Стельмах); З лежі не буде одежі, а з спання не буде коня (прислів'я). Словник синонімів української мови
- лежня — ЛЕЖНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що лежа́ння. За лежнею ні́коли й посидіть (Укр.. присл.., 1955, 200); — Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (Тесл., З книги життя, 1949, 23). Словник української мови в 11 томах
- лежня — Лежня́, -ні́ ж. = лежа. За лежнею ніколи посидіти. Ном. № 10846. Словник української мови Грінченка