лейкоплакія
ЛЕЙКОПЛАКІ́Я, ї, ж., мед.
Ураження слизових оболонок, яке характеризується зроговінням покривного епітелію різного ступеня вираженості.
Лейкоплаксія може бути як одиничною, так і множинною (з навч. літ.);
Лейкоплакія порожнини рота – це захворювання хронічного характеру, яке вважається передраковою хворобою (із журн.);
Лейкоплаксія шийки матки нерідко виникає в результаті інфекційно-запальних процесів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лейкоплакія — лейкоплакі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лейкоплакія — -ї, ж. Дистрофічна зміна слизової оболонки з ороговінням епітелію на слизових оболонках порожнини рота, статевих органів та ін. Нікотинова лейкоплакія — лейкоплакія, яка розвивається на слизовій оболонці піднебіння в осіб, що зловживають палінням. Великий тлумачний словник сучасної мови