1. Словник української мови у 20 томах

лейтенантик

ЛЕЙТЕНА́НТИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до лейтена́нт.

Чумаченкові замполіт наказав після цього самому пройтись по стрілецьких ротах, уважно обстежити здоров'я своїх юних лейтенантиків (О. Гончар);

Всім у вагон! – гукнув молодий, акуратненький лейтенантик, суворо скинувши бровами (В. Шкляр);

Солдатів коло тих зеніток було десь до десятка, а з ними офіцер, лейтенантик зовсім молодюсінький (В. Лис);

// зневажл. Про лейтенанта, який не відповідає за моральними або професійними принципами своєму званню.

Виклик у військкомат. Приїжджаю сьогодні. Ну, думаю, спасибі командуючому, не забув. А там сидить якийсь тиловий лейтенантик. Без військової виправки, окуляри на носі (О. Чорногуз);

Один миршавий лейтенантик із НКВД міг поламати життя бойовому офіцерові, старшому за званням, не кажучи вже про рядових бійців-окопників (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лейтенантик — лейтена́нтик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лейтенантик — -а, ч. Зменш.-пестл. до лейтенант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лейтенантик — ЛЕЙТЕНА́НТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лейтена́нт. Чумаченкові замполіт наказав після цього самому пройтись по стрілецьких ротах, уважно обстежити здоров’я своїх юних лейтенантиків (Гончар, III, 1959, 197). Словник української мови в 11 томах