1. Словник української мови у 20 томах

лекторка

ЛЕ́КТОРКА, и, ж., розм.

Жін. до ле́ктор.

В руках лекторка держить невеликий зшиток, з котрого вона зараз зважиться читать уголос (Олена Пчілка);

Стара .. лекторка робить нам зауваження і це змушує Таню заткнутися (А. Дністровий);

“Тодішня українська культура багато в чому інтуїтивно випереджала те, що в Європі лише згодом стане магістральними трендами”, – підкреслила лекторка (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лекторка — ле́кторка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. лекторка — -и. Жін. до лектор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лекторка — Ле́кторка, -рки, -рці; -торки, -торок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лекторка — ЛЕ́КТОРКА, и, ж., розм. Жін. до ле́ктор. Там нема електрики, Віє з лугу холодом, Ти одна є лекторка Із заводу (Ус., І сьогодні.., 1957, 61). Словник української мови в 11 томах