1. Словник української мови у 20 томах

леліти

ЛЕЛІ́ТИ, і́є, недок.

1. Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння; переливатися.

Далеко, далеко на самім горизонті леліло опалове світло – одблиск сонця (Леся Українка);

На заході .. пожежою спалахнуло небо: горять червоні, як мак килими, мліють стрічки (С. Васильченко);

Жемчуг іскрить і леліє (Ю. Федькович);

// Виділятися яскравим кольором.

Вертайся вмить і розкажи мені, чи не леліють білії вітрила (Леся Українка);

Корови, як мак, леліють (І. Франко);

Після палаючого сліпучого дня млисто-бузково синіла польова далеч, леліла і кликала дівчат туди, де тополі за стернями, де зумкочуть коники на весь степ (О. Гончар);

Дві косички лилися й леліли, Як важке смолянисте кільце (А. Малишко).

2. Тихо протікати; струменіти.

Прудко біжить та річка гоней [гонів] із двадцять, до самої луки зеленої, – по луці вже тихо і широко розливається і тихо далі леліє попід гаями (Марко Вовчок);

* Образно. Ні гайка і ні струмка навколо. Тільки сонце з вишини пече, Тільки вітер понад низом віє Та пшениця навкруги леліє (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леліти — лелі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. леліти — Блищати, виблискувати, переливатися. Словник синонімів Караванського
  3. леліти — див. балувати; блищати Словник синонімів Вусика
  4. леліти — -іє, недок. 1》 Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння. || Вирізнятися яскравим кольором. 2》 Тихо текти; струменіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. леліти — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  6. леліти — Лелі́ти, лелі́ю, -лі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. леліти — ЛЕЛІ́ТИ, і́є, недок. 1 Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння. Далеко, далеко на самім горизонті леліло опалове світло — одблиск сонця (Л. Укр., III, 1952, 608); — Ти бачиш, княже? Там світає світ, Огнями грає, прискає промінням.. Словник української мови в 11 томах
  8. леліти — Леліти, -лію, -єш гл. 1) Сверкать; струиться блестя, блестѣть; переливаться. Так і леліють церкви уряжені та золоті. Зміев. у. В неї подвір'я сріблом леліє. Гол. III. 543. Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє. Чуб. V. 23. Там вода леліє, на єї дивлюся. Словник української мови Грінченка