леліти
ЛЕЛІ́ТИ, і́є, недок.
1
Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння. Далеко, далеко на самім горизонті леліло опалове світло — одблиск сонця (Л. Укр., III, 1952, 608);
— Ти бачиш, княже? Там світає світ, Огнями грає, прискає промінням.. То над Москвою сяєво встає, На шоломах Кремлівських веж леліє (Бажан, Роки, 1957, 229);
// Виділятися яскравим кольором.
— Вертайся вмить і розкажи мені, чи не леліють білії вітрила (Л. Укр., І, 1951, 414);
Після палаючого сліпучого дня млисто-бузково синіла польова далеч, леліла і кликала дівчат туди, де тополі за стернями, де зумкочуть коники на весь степ (Гончар, Людина.., 1960, 173);
Дві косички лилися й леліли, Як важке смолянисте кільце (Мал., Звенигора, 1959, 214).
2. Тихо протікати; струменіти.
Прудко біжить та річка гоней із двадцять, до самої луки зеленої, — по луці вже тихо і широко розливається і тихо далі леліє попід гаями (Вовчок, І, 1955, 180);
*Образно. Ні гайка і ні струмка навколо. Тільки сонце з вишини пече, Тільки вітер понад низом віє Та пшениця навкруги леліє (Вирган, В розп. літа, 1959, 159).
Значення в інших словниках
- леліти — лелі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- леліти — Блищати, виблискувати, переливатися. Словник синонімів Караванського
- леліти — див. балувати; блищати Словник синонімів Вусика
- леліти — -іє, недок. 1》 Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння. || Вирізнятися яскравим кольором. 2》 Тихо текти; струменіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- леліти — ЛЕЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння; переливатися. Далеко, далеко на самім горизонті леліло опалове світло – одблиск сонця (Леся Українка); На заході .. Словник української мови у 20 томах
- леліти — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- леліти — Лелі́ти, лелі́ю, -лі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- леліти — Леліти, -лію, -єш гл. 1) Сверкать; струиться блестя, блестѣть; переливаться. Так і леліють церкви уряжені та золоті. Зміев. у. В неї подвір'я сріблом леліє. Гол. III. 543. Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє. Чуб. V. 23. Там вода леліє, на єї дивлюся. Словник української мови Грінченка