1. Словник української мови у 20 томах

леститися

ЛЕСТИ́ТИСЯ, лещу́ся, лести́шся, недок.

1. до кого, коло кого. Ніжно горнутися, виявляти ласку до кого-небудь; ластитися.

Хотіла було [мати] сваритись на дочку,. так та ж як узяла коло неї леститись, і приговорювати, і розважати її (Г. Квітка-Основ'яненко);

Лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко);

Вона Катруся змалечку була тихою та привітною, любила леститися та голубитись до матері... (А. Дімаров).

2. перен. Лестощами, догідливістю намагатися привернути до себе чиюсь увагу, добитися чийого-небудь довір'я або замаскувати свої підступні думки, наміри.

[Роман:] Я не хочу ні леститися, ні умизгатися, щоб таким побитом зменшити свою провину... (М. Кропивницький);

– Мені здається, що темні є замисли греків, а подвійним їх язик. Цей посол недарма позичав очей у собаки і лестився на всі лади, що аж огидно було його слухати (Юліан Опільський);

Яка з вас хазяєчка, паніматко!.. лестивсь до неї становий (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леститися — лести́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. леститися — Ластитися, підлещуватися, підлабузнюватися, підсипатися, лабузнитися, жм. лататися. Словник синонімів Караванського
  3. леститися — див. лестити Словник синонімів Вусика
  4. леститися — лещуся, лестишся, недок. 1》 до кого, коло кого. Ніжно горнутися, виявляти ласку до кого-небудь; ластитися. 2》 перен. Лестощами, догідливістю намагатися привернути до себе чиюсь увагу, домогтися чийого-небудь довір'я або замаскувати свої підступні думки, наміри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. леститися — ПЕ́СТИ́ТИСЯ (ПЕ́СТУВАТИСЯ) коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯ до кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯ до кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ до кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯ до кого, розм. Словник синонімів української мови
  6. леститися — Лести́тися, -щу́ся, -сти́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. леститися — ЛЕСТИ́ТИСЯ, лещу́ся, лести́шся, недок. 1. до кого, коло кого. Ніжно горнутися, виявляти ласку до кого-небудь; ластитися. Хотіла було [мати] сваритись на дочку,. так та ж як узяла коло неї пеститись, і приговорювати, і розважати її (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  8. леститися — Лести́тися, -щу́ся, -сти́шся гл. Подольщаться, подлаживаться. Леститься, як у пазуху не влізе. Черк. у. Хоть як вона буде до тебе леститься, а ти їй усії правди не кажи. ЗОЮР. II. 71. Давай уже хоть коло сього леститись: оце, кажуть, пан так пан! К. ЧР. 74. Словник української мови Грінченка