леґейда
ЛЕҐЕЙДА́, и́, ч. і ж., зах., лайл.
Неповоротка, вайлувата людина, недотепа.
– Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий леґейда, як ти, може потішитися несподіванкою (І. Франко);
– Де ти, леґейдо, волочився на моє лихо? (П. Козланюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- леґейда — леґе́йда (леґє́йда) нездара, недотепа (ст): Ах ти, леґейдо, леґейдо! І ти справді думав, що твої діти ще фляшечки ссуть, що все такі самі, якими ти їх лишив? Фе, встидайся, ти, стара дитино! Твої діти в школі (Франко)||ґілейба (ґілєйда) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- леґейда — Леґейда, -ди м. 1) = леґарь 2. Вх. Зн. 33. 2) Неповоротливый человѣкъ, увалень. Словник української мови Грінченка