леґіник

ЛЕҐІ́НИК, а, ч., діал.

Зменш.-пестл. до ле́ґінь.

Її донечка вибрала собі молоденького слюсаря, легіника не то на всі гори та на всю Буковину, але на цілу .. Україну (Ю. Федькович);

– Це ти, файний легінику? А де твоя флоєра? Чому не граєш? А павине пір'ячко маєш на крисані? (І. Пільгук);

– Словени, легінику. А ти хто, що по-нашому говориш? – З антів я, слов'янин, як і ви. (Д. Міщенко).