леґінь

ЛЕ́ҐІНЬ, ґеня, ч., діал.

Юнак, парубок.

Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка (М. Коцюбинський);

Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і леґіні (М. Стельмах);

На іншій половині екрану – усміхнений леґінь та щасливі дівчата в його обіймах (Ю. Андрухович);

* У порівн. Місяць, точнісінько, як підперезаний веселкою леґінь на спорохнявілому обрусі в капличці поблизу Косова (Е. Андієвська).