1. Словник української мови Грінченка

леґінь

Леґінь, -ня

м.

1) = легінь. Kolb. І. 68.

2) раст. пирамидальный тополь, Populus pyramidalis. Вх. Лем. 431.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леґінь — ле́ґінь іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. леґінь — див. молодий; хлопець Словник синонімів Вусика
  3. леґінь — ЛЕ́ҐІНЬ, ґеня, ч., діал. Юнак, парубок. Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка (М. Коцюбинський); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і леґіні (М. Словник української мови у 20 томах
  4. леґінь — Ле́ґінь, -ґеня; -ґені, -ґенів (парубок) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)