леґіник

леґі́ник

іменник чоловічого роду, істота

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леґіник — ЛЕҐІ́НИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до ле́ґінь. Її донечка вибрала собі молоденького слюсаря, легіника не то на всі гори та на всю Буковину, але на цілу .. Україну (Ю. Федькович); – Це ти, файний легінику? А де твоя флоєра? Чому не граєш?... Словник української мови у 20 томах