лизень

ЛИ́ЗЕНЬ, зня, ч., рідко.

Язик великої рогатої худоби.

І юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень тут лежав (І. Котляревський).

◇ Лизь (ли́зень, чорт) зли́же див. лизь;

(1) Неха́й (хай) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) зли́же (лизне́) кого, що, лайл. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги до когось, недоброго побажання комусь.

Нехай тебе лизень злиже! (Номис);

Нехай тебе лизень лизне (Сл. Б. Грінченка);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) злиза́в <�Ли́зень злиза́в (лизну́в)>, жарт.:

а) (кого) хто-небудь швидко, непомітно, безслідно зник.

Шукали, шукали Феньки – як лизь злизав! (Панас Мирний);

До Стьопки, – як його лизь злизав. Що вже було Петрові та Йванові, що випустили Стьопку (Панас Мирний);

Немовби й не було його тут. Як лизень злизав Козака (О. Ільченко);

Почали у Вужачому пропадати вівці, телята, кози. Відіб'ється якесь од гурту, і як лиз його злизав (Л. Юхвід);

– Нема [телиці], лизя злизала (Є. Гуцало);

// хтось згинув, пропав, щез.

А землевпорядників лизень лизнув! (Ю. Яновський);

– З них аж пір'я полетить! Всю цю прокляту гітлерню як лизом злиже... (О. Гончар);

– Нема [телиці], лизя злизала (Є. Гуцало);

б) (що) щось безслідно зникло, перестало існувати і т. ін.

Ні цурочки, ні цеглинки малої... Все мов лизень злизав (Олена Пчілка);

Контрольно-слідову смугу давно лизень злизав (П. Загребельний);

[Лікар:] Я зварю тобі такого декокту [відвару з лікарських рослин], доброго на смак: поп'єш його три дні і все мов лизень злиже, будеш ізнов здоровий як бик (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).