листопадний

ЛИСТОПА́ДНИЙ, а, е.

1. Стос. до листопаду (у 1 знач.).

Відводим очі вбік, щоб листопадна жовть Не гнула до землі високу нашу плоть (П. Мовчан);

// Стос. до рослин, які мають листя.

Листяні рослини (листопадні) – дерева та кущі з широким листям, яке опадає кожної осені, а навесні утворюється нове (з навч. літ.).

2. Стос. до листопада (у 2 знач.).

От і сьогодні, в буряний листопадний вечір, після суто спеціальних занять по визначенню [з визначення] кислотності ґрунтів, молоді слухачі повернули розмову у філософське річище, жадаючи знати думку голови про космічне майбуття Землі (О. Бердник);

Дощ листопадний – вже скоро не зрадить звичці: іти (В. Стус);

Зошити ви заводили після листопадних канікул, а траплялося і пізніш (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. листопадний — листопадний – листопадовий Розрізняються значенням. Листопадний. Стосується процесу опадання листя. Листопадна пора. Листопадовий. Стосується назви місяця. Листопадовий дощ. Листопадовий фестиваль. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. листопадний — листопа́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. листопадний — ЛИСТОПАДНИЙ – ЛИСТОПАДОВИЙ Листопадний. Який стосується опадання листя: листопадна пора. Листопадовий. Який стосується назви місяця листопада: холодний листопадовий дощ. Багряно коливається над заходом кволе листопадове сонце (Б.Антоненко-Давидович). Літературне слововживання
  4. листопадний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. листопадний — -а, -е. Стос. до листопаду (у 1 знач.). Листопадна пора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. листопадний — ЛИСТОПА́ДНИЙ, а, е. Стос. до листопаду (у 1 знач.). Щорічна зміна листя у нього [суничного дерева] відбувається не восени, як у звичайних листопадних дерев, а серед літа (Наука.., 2, 1960, 48); Листопадна пора. Словник української мови в 11 томах
  7. листопадний — Листопадний, -а, -е 1) Октябрьскій 2) Гадкій, мерзкій. Листопадні пісні. Лебед. у. Листопадний чоловік. Лебед. у. Словник української мови Грінченка