листочок

ЛИСТО́ЧОК¹, чка, ч.

Зменш.-пестл. до листо́к¹.

От поїдемо, я вам покажу [дерево], стоїть [варто] подивиться: пудів, п'ять важить, всі листочки, всі віти, так як напечатано [надруковано]! (І. Карпенко-Карий);

На бур'янах рясніли блискучими діамантами краплі нічного дощу, світились, як із золота ковані, листочки глухої кропиви, круто пахли високі буйні ромашки, і дух його мішався з вранішнім димом, що викочувався клубками із бовдура в сусідній хаті (С. Васильченко);

В кожнім, ледве помітнім шелесті мініатюрного листочка відчувався осінній переліт (М. Хвильовий);

Підіймалися в прозору блакить три білі берізки, струшували на землю жовтогарячі листочки (О. Бердник);

Купи були порожні, за зиму миші перетрубили всi свої запаси i зараз живились, як могли, корiннями, листочками торiшньої трави, стеблами (М. Вінграновський);

* У порівн. Затрусилася [Маруся], як осиковий листочок (Г. Квітка-Основ'яненко);

Двері скрізь повиривані, як листочки з старих книг (У. Самчук);

Лежали долоньки, як розгорнуті чутливі листочки, ловлячи сонячне проміння, що падало через вікно, і в тому була якась зворушлива безпорадність (Є. Гуцало).

ЛИСТО́ЧОК², чка, ч.

Зменш.-пестл. до листо́к².

Золото дуже добре кується й пластичне; шляхом прокачування з нього можна отримати листочки завтовшки менше ніж 0,0002 мм, а з 1 грама золота можна витягнути дріт завдовжки 3,5 км (з навч. літ.);

– Я мушу мовчати, мушу зректися єдиної потіхи, – листів від нього, бодай тих коротких, байдужих листочків (Леся Українка);

Максим розслоїв [розшарував] помалу картон на тоненькі, зовсім тоненькі листочки... (І. Багряний).