1. Словник української мови в 11 томах

листочок

ЛИСТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до листо́к¹.

Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки (Вас., II, 1959, 267);

Взяв я — рукою погладив його [зайця], Кинув на лаву капусти листочок (Щог., Поезії, 1958, 120);

*У порівн. Затрусилася [Маруся], як осиковий листочок (Кв.-Осн., II, 1956, 59).

ЛИСТО́ЧОК², чка, ч. Зменш.-пестл. до листо́к².

З куска сталі можна виготовити стальні пластинки і навіть дуже тонкі листочки (Фізика, II, 1957, 14);

— Я мушу мовчати, мушу зректися єдиної потіхи, — листів від нього, бодай тих коротких, байдужих листочків (Л. Укр., III, 1952, 584).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. листочок — листо́чок 1 іменник чоловічого роду листя листо́чок 2 іменник чоловічого роду аркушик Орфографічний словник української мови
  2. листочок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до листок I. II -чка, ч. Зменш.-пестл. до листок II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. листочок — ЛИСТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до листо́к¹. От поїдемо, я вам покажу [дерево], стоїть [варто] подивиться: пудів, п'ять важить, всі листочки, всі віти, так як напечатано [надруковано]! (І. Словник української мови у 20 томах
  4. листочок — Листочок, -чка м. ум. отъ лист. Словник української мови Грінченка