литочка

ЛИ́ТОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ли́тка.

Ох, діти – наші квіточки! Пристарілися литочки: Тепер не втямлять тропака... (Л. Глібов);

Тимко зітхнув, крикнув услід, чи не вийде вона вечором до озерця, але вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками (Григорій Тютюнник);

Він любувався ними [косами], і дівочим станом, і попалілими литочками, на які осипалась передосіння роса (М. Стельмах);

Панчохи не нейлон, а теплі, грубошерсті на круглих тугеньких її литочках... (О. Гончар);

Він ішов десь удаль, коротенькі шароварчики підсмикувалися за кожним кроком, і зблискували його голі литочки (В. Шкляр);

Та коли у Варварчуччиному обійсті впродовж одного тижня отелилися дві корови, ожеребилася кобила й опоросилася десятьма поросятами свиня.., а литочку самої ґаздиньки вразила ласиця, випросила Петруня в найближчих сусідів найменшого хлопця для помочі (М. Матіос).