литовці

ЛИТО́ВЦІ, ів, мн. (одн. лито́вець, вця, ч.; лито́вка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Литви.

Литовці не гнітили українців національно, а навпаки, самі переймали українські звичаї, мову й письменство (А. Кащенко);

Від римських письменників І і ІІ в. по Христі знаємо, що слов'янські селища на півночи [півночі] сягали тоді аж до Балтійського моря, в сусідстві з литовцями і німцями (М. Грушевський);

Вона [Галина] трохи стерла на щоках пудру, але до покою ввійшла з пакунками немолода литовка (Б. Антоненко-Давидович);

У Василя не було ніякого приводу до війни з Сигизмундом, .. усе ж він знайшов випадок для війни, бачачи, що король схильний більше до миру, ніж до війни, і що литовці теж ненавидять війну (Є. Гуцало);

Цей самий святий Олександр Невський не вибував з ханського намету, лизав ханські шкіряні личаки, зводив наклепи на інших князів, своїх сусідів, і з ханськими військами побивав їх; скільки він побив, понищив естів, литовців, тверців, рязанців і новгородців – не злічити (Ю. Мушкетик);

Сприймали виставу [“Наталку Полтавку”] всі: росіяни, естонці, литовці, білоруси, не кажучи вже про українців (І. Андрусяк);

Колишнє Залісся литовці (а також українці та білоруси) називали тільки Московщиною (з наук. літ.).