1. Словник української мови у 20 томах

лихацтво

ЛИХА́ЦТВО, а, с., рідко, розм.

Нестримна сміливість, що межує з нерозсудливістю; поведінка, учинки лихача (у 1 знач.).

Треба застерігати дітей від пустощів на дорогах, лихацтва і вдаваної сміливості, які призводять до трагедії (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лихацтво — лиха́цтво іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. лихацтво — -а, с., розм. Нестримна сміливість, що межує з нерозсудливістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лихацтво — ЛИХА́ЦТВО, а, с., розм. Нестримна сміливість, що межує з нерозсудливістю. Словник української мови в 11 томах