лихварський

ЛИХВА́РСЬКИЙ, рідко ЛИХВЯ́РСЬКИЙ, а, е.

Стос. до лихваря, лихварства.

Вагман, нахилившися до бурмістра, почав щось шептати йому до уха. Се була його стара лихварська привичка, бо ж у кабінеті не було нікого, хто міг би був підслухати його (І. Франко);

Запродував [п'яниця] лихварям збіжжя ще в накоренку і перевів увесь Мартошин посаг пусто-дурно, на лихварську користь (Леся Українка);

Кузьменко казав правду, та не зовсім: гроші то він одержав, та тільки не з пошти, а, прийшовши тоді од землячок, забрав деяке манаття в себе й заставив у лихварській касі (Олена Пчілка);

Сама гадка, що сестра твоя працювала стільки років на сплачування того нещасного довгу [боргу] з процентом лихварським, .. виводить мене з рівноваги! (О. Кобилянська);

[Апемант:] Той, хто останній озвався. Ех, ви, нещасні волоцюги, лихварські полигачі! Звідники поміж золотом та злиднями! (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра).