лихомовити
ЛИХОМО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихомо́влять; недок., рідко.
Те саме, що лихосло́вити.
– Так, панотче, – одповів сер Чаппеллетто, – лихомовив я на ближнього (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лихомовити — Лихомо́вити, -мо́влю, -мо́виш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лихомовити — Лихомо́вити, -влю, -виш гл. Злорѣчить. Словник української мови Грінченка