лицедійство

ЛИЦЕДІ́ЙСТВО, а, с.

1. заст. Театральна вистава.

Біля собору Нотр Дам де Парі на помості приготовлено було для показу лицедійство. Грали середньовічну містерію (П. Тичина);

– Підемо подивимося на лицедійство, – возний потяг виборного на кінець майдану (І. Пільгук);

Зараз він виступатиме. Варто йому стріпнути чубом, задерти голову і якось по-особливому розправити плечі – вже можна сподіватись на лицедійство (Г. Усач).

2. перен. Маскування думок, учинків і т. ін.; удавання.

Тільки, знаєте, се вже було не лицедійство, а лицемірство... (Леся Українка);

Я зразу побачив – вона не від того була, щоб я до неї залицявся, але коли б ти знав, як мені це обридло, яка лінь у мене до цього втомливого лицедійства (Д. Гуменна);

– Ходімо в хату, – звівся. – Помислимо, як припинити це лицедійство дачне... (Василь Шевчук);

Бо віри в себе не маєте, бо ви, як той робучий віл, шукаєте собі господаря, бо засліплює вас жадоба марнославства, бо втямити того не можете, що кайдани не відразу стають залізними, а завше мають своїх предтеч: словоблудство, золоті брязкальця, лицедійство, обіцянки... (Р. Іваничук);

Розгорнуті дискусії із самим собою прибирають вигляду відстороненого лицедійства (з наук.-попул. літ.).