личка
ЛИ́ЧКА, и, ж., розм.
Вузька поперечна нашивка на погонах.
– Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, – нарікали товариші (О. Гончар);
Він тепер не рядова тюлька, а єфрейтор і носить єфрейторські лички так пихливо, мов то не лички – маршальські зірки (А. Дімаров);
В жовтні ми вже складали іспити і вішали собі на плечі сержантські лички (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- личка — И, ж. Щиголь. Я йому личку дав, щоб не ловив гав. Словник сучасного українського сленгу