1. Словник української мови у 20 томах

личити

ЛИ́ЧИТИ, ить, недок.

1. кому, чому. Гармоніювати із зовнішністю; бути до лиця.

До зблідлого личка, чорного волосу і темних очей так їй личили запашні фіалочки, закрашені червоними трав'яночками! (Панас Мирний);

[Пані:] Ніяк не личить оте чернече убрання веселій панні Ромці (С. Васильченко);

Коли вийшов на сцену Василь, Яринка відразу його впізнала. Хлопцеві страшенно личили приклеєні молоді чорні вуса (О. Донченко);

А зараз живі яскринки її очей світяться ласкою, і так личить їй бути усміхненою, добра, щаслива усмішка робить маму просто красунею (О. Гончар).

2. кому, чому і без дод. Відповідати установленим правилам, звичаям, певному становищу і т. ін.

Ми б хотіли тут в сій справі Скілька слів до вас сказати, Та співцям співати личить, Отже, ми почнем співати (Леся Українка);

– Це – вередування, Ліко, – знехотя посміхається Іван .. – І воно трохи не личить тобі... (В. Винниченко);

Отець Йосип не сперечався з тестем, хоч той сам повинен був розуміти й розтлумачити легковажній дочці, що ходити раз у раз у синематограф або танцювати в міському клубі, полишивши дитину на няньку, – не личить молодій матері, а тим більше жінці священика (Б. Антоненко-Давидович);

Не личить, маючи грізну зброю, сидіти в м'яких подушках (О. Бердник).

◇ (1) Як ли́чить – відповідно до звичаю, певного становища і т. ін.; гідно, добре.

Від ранку й до ранку – стук, грюк .. Треба як личить стрінути дорогих гостей! (Панас Мирний);

Розкажіть сон, а ми вже самі розтолкуємо [розтлумачимо] його, як личить (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. личити — (гармонувати з чимось) пасувати, підходити// бути до лиця. Словник синонімів Полюги
  2. личити — ли́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. личити — неос, (кому) пасувати, г. лицювати; (бути пристойним — ще) випадати, приставати, годитися, подобати. Словник синонімів Караванського
  4. личити — [личиетие] -чиет' Орфоепічний словник української мови
  5. личити — -ить, недок. 1》 кому, чому. Гармонувати з зовнішністю; бути до лиця. 2》 кому, чому і без додатка. Відповідати установленим правилам, звичаям, певному становищу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. личити — як ли́чить. Відповідно до звичаю, певного становища і т. ін.; достойно, добре. Від ранку й до ранку — стук, грюк.. Треба як личить стрінути дорогих гостей! (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  7. личити — ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Словник синонімів української мови
  8. личити — Ли́чити, -чить кому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. личити — ЛИ́ЧИТИ, ить, недок. 1. кому, чому. Гармонувати з зовнішністю; бути до лиця. [Пані:] Ніяк не личить оте чернече убрання веселій панні Ромці (Вас., III, 1960, 477); Коли вийшов на сцену Василь, Яринка відразу його впізнала. Словник української мови в 11 томах
  10. личити — Ли́чити, -чить гл. безл. 1) Приличествовать, слѣдовать. Підпережись, як личить у поході. К. Іов. 84. 2) Быть къ лицу, идти. Ці бинди їй дуже личать. Подольск. г. Словник української мови Грінченка