лиґнути

ЛИҐНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без дод., вульг.

Однокр. до лиґа́ти.

І сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був; Уже закушовав [закушував] смачненько, Хто добре пінної лиґнув (І. Котляревський);

Там на диво бенкет розпочався. Вихиляють до дна Повні кухлі вина .. Всяк лиґнув до пуття (П. Грабовський);

Ми лиґнули коньяк .. і мені трохи попустило (Є. Кононенко).