лляний

ЛЛЯНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до льон.

До хлібців додають висівки, а випікають їх без жиру, але з лляним або кунжутним насінням (з наук.-попул. літ.);

// Вигот. з насіння льону.

– Мамо! Ой підіть та вточіть лляної олії! (Ю. Логвин);

// Зробл. з волокон льону.

Вона все було сидить .. і виводить голос, як лляну тонку нитку (І. Нечуй-Левицький);

На вітрині .. станок для гоління, грубі лляні нитки (Є. Пашковський);

// Вигот. з прядива, що є результатом оброблення волокон льону.

Не простого – лляного полотна тридцять локтів узяла (з думи);

Я дуже ретельно й терпляче розправляла зморшки і складки лляного полотна (М. Матіос);

// Пошитий з полотна, вигот. з прядива льону.

Надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим (Панас Мирний);

Вона була в тому самому вишитому лляному платті (О. Бердник);

Скупавшись у теплій орільській воді, князь у білій лляній сорочці сидів на пригірку (В. Малик);

Високий грек у лляній сорочці .. підійшов до жертовника і щось голосно крикнув (В. Чемерис).

2. Схожий світлим кольором і м'якістю на волокна льону (про волосся).

У цьому крiслi сидiла Рогнiда – лляне волосся, яснi очi, тихий спiвучий голос (С. Скляренко);

До синіх очей .. Гриця Колоска – дуже пасують довгі лляні кучері і пишний одяг (Л. Письменна).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me