лобзик

ЛО́БЗИК, а, ч.

Ручний інструмент у вигляді рамки із затискачами на кінцях для вузької тонкої пилки, який використовується для узорного випилювання.

Коли щось робиш своїми руками, знаєш, як воно здорово .. Я он у дитинстві, малим коли був, лобзиком випилював (А. Кокотюха);

Одна-но лампочка бузковіє на халупині за стадіоном, пильнуючи наші погляди на ґанок (увижаються лобзики, тонка фанера, дерев'яні молотки) (Є. Пашковський);

Ручний лобзик зазвичай застосовують тільки для оброблення листових матеріалів з дерева та його похідних (зокрема фанери), але існують також лобзики для оброблення твердіших матеріалів (з навч. літ.);

* У порівн. Всі сплять. Тільки в хаті діда Салимона хтось заливисто, з викрутасами хропе: то густо й скрипучо, як старий тартак, то високо й тоненько, наче лобзиком випилює (В. Нестайко).