1. Словник української мови у 20 томах

лобик

ЛО́БИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до лоб 1.

Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Панас Мирний);

Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками... (М. Кропивницький);

Причісує [мати] Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика (В. Барка);

На трохи зависокому, як для дівчинки, опукло буцатенькому лобику виразно темнів збоку невеличкий багряний серпик (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лобик — ло́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лобик — див. галявина Словник синонімів Вусика
  3. лобик — -а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лобик — ЛО́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1. Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Мирний, І, 1954, 150); Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками… (Кроп., Сини.., 1948, 7). Словник української мови в 11 томах
  5. лобик — Розташований у півциркульній ніші над прямокутним вікном півкруглий цегляний виступ. Характерний для архітектури Московії XVI–XVII ст. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. лобик — Лоб, лоба м. = ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ном. № . Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ном. № 3517. ум. лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ном. № 12841. Словник української мови Грінченка