лобище
ЛОБИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до лоб 1.
Хто знає, які думки ховає цей важкий, високий лобище? (О. Донченко);
Стурбовано помацала [матінка] лобище сотникові, бо ж була певна, що це триклятий борщ довів її синка до марення (О. Ільченко);
Коли я вранці заглянув у люстро, то мало не плюнув з огиди: лобище великий, вуха стирчать (А. Дімаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лобище — лоби́ще іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лобище — -а, ч., Збільш. до лоб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лобище — ЛОБИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до лоб 1. Хто знає, які думки ховає цей важкий, високий лобище? (Донч., II, 1956, 277); Стурбовано помацала [матінка] лобище сотникові, бо ж була певна, що це триклятий борщ довів її синка до марення (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 432). Словник української мови в 11 томах