ловище
ЛОВИ́ЩЕ, а, ч.
Місце для ловів, полювання.
Полював [Жидята] потаємно в княжих ловищах, бив звірину (П. Загребельний);
З цих територій [по Дніпру і Десні], відгороджених перевісищами й визначених як ловища, брали хутра для торгівлі з європейськими та арабськими країнами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me