логограф

ЛОГО́ГРАФ, а, ч., іст.

1. Стародавній грецький літописець.

Геродот, звичайно, мав попередників, що називалися логографами (І. Франко);

– Скажи старому дідугану, – повернувся Геродот до Тімна, – що я – логограф. Ти теж, я бачу, цього терміну [терміна] не чув (В. Чемерис);

Емпірична база дослідження складається з декількох груп джерел – це автентичні тексти античної культури, трактати античних теоретиків театру, філософів, істориків, логографів та біографів (з наук. літ.).

2. В Афінах (кінець V ст. до н. е.) автор судових промов, що складалися від імені клієнтів з урахуванням їхнього характеру, освіти і т. ін.

Арістагорові кортіло докладно розтлумачити логографові, що кіпріоти самі воюють із Спартою й нізащо не схочуть воювати й проти персів (І. Білик).