1. Словник української мови у 20 томах

логопатія

ЛОГОПА́ТІЯ, ї, ж.

Розлад мовлення (заїкання, гаркавість, шепелявість і т. ін.), що виникає внаслідок ушкодження мовного апарату або центральної нервової системи.

На дефектологічному відділенні педолого-педагогічного факультету Київського інституту соціального виховання (1930–1931 рр.) логопатії відводилося 140 годин (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. логопатія — логопа́тія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. логопатія — -ї, ж. Розлад мови (заїкання, гаркавість, шепелявість і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. логопатія — (мед.) мововада Словник чужослів Павло Штепа
  4. логопатія — логопа́тія (від лого... і ...патія) вада мови внаслідок ушкодження апарату мовлення, а також центральної нервової системи або затримки розвитку мови. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. логопатія — ЛОГОПА́ТІЯ, ї, ж. Розлад мови (заїкання, гаркавість, шепелявість і т. ін.). Словник української мови в 11 томах