лодія

ЛО́ДІЯ, ї, ж., заст.

Велике судно давніх слов'ян і германців.

Лодії йшли кiлькома рядами. На носi кожної з них стояв воїн (С. Скляренко);

А влітку Констанцій та Іоанн самі не всидять у схованці, подадуться на свої лодії, а з лодіями – за виторгом, на багдадські та китайські ринки (Д. Міщенко);

Чорна-чорна лодія гойдається, вколисує і врочить (В. Стус);

Чим вище пливла лодія, тим більш дивовижні відкривалися береги, сильніше пахло медом і хлібом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лодія — Ї, ж., заст. Човен Боронь же, оборонь — сам Бог нас не боронить. Коханий не полонить у лодію долонь. (П-1:178). Словник поетичної мови Василя Стуса