1. Словник української мови у 20 томах

лоджія

ЛО́ДЖІЯ, ї, ж.

Частина будівлі, відкрита з одного чи кількох боків, де стіну замінює колонада, аркада, парапет і т. ін.

Снаряди падають на місто [Артемівськ]. Комусь упало прямо на лоджію (Л. Костенко);

Президент вийшов на лоджію, що висіла, наче люлька, між двома білими стінами (В. Чемерис);

Двері до невеликої лоджії були розчинені, і крізь тонку фіранку проглядалася кремезна постать (О. Авраменко, В. Авраменко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоджія — ло́джія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лоджія — -ї, ж. 1》 Приміщення в загальному об'ємі будинку, відкрите з фасадного боку та огороджене парапетом або ґраткою, а також відкрита галерея, що прилягає до будівлі. 2》 Глибока ніша у фасаді будинку, що використовується як балкон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лоджія — ло́джія (італ. loggia) 1. Приміщення в будинку, відкрите з фасадного боку й огороджене парапетом або граткою. 2. В італійській архітектурі – окрема будівля галерейного типу. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. лоджія — Приміщення в будинку, відкрите з фасаду; особливо характерна для ренесансних вілл і палаців; назва заглибленого (в ніші) балкону. Універсальний словник-енциклопедія
  5. лоджія — ЛО́ДЖІЯ, ї, ж. Приміщення в загальному об’ємі будинку, відкрите з фасадного боку і огороджене парапетом або граткою, а також відкрита галерея, що прилягає до будівлі. Застосування лоджії в умовах півдня України треба визнати особливо вдалим (Архіт. і буд. Словник української мови в 11 томах
  6. лоджія — (італ. < нім. — хатина) 1. Невелике приміщення, яке не виступає за межі споруди, відкрите з одного чи двох боків та відгороджується колонадою, аркадою, парапетом тощо. Архітектура і монументальне мистецтво