лопати

ЛО́ПАТИ¹, аю, аєш, недок., ЛО́ПНУТИ, ну, неш, док.

1. Те саме, що ло́патися.

В обох ногах прикре почуття, ніби жили мають лопнути (Леся Українка);

Колонки електричних гроз В дротах прогримотіли, І лопає тривалий трос. Як лопаються жили (М. Бажан);

Відчуваючи, що в нього от-от лопнуть всі жили, Гриша почав бити веслами по зрадливій воді (П. Загребельний);

Щось сухо тріснуло – Остап підняв голову і побачив, що остання струна на кобзі лопнула (Д. Білий).

2. тільки док., перен. Збанкрутувати.

[Золотницький:] Не можна разом все ковтнуть – підожди трохи! От я строю сахарний завод, завод лопне – Капустяне твоє! (І. Карпенко-Карий);

Другого дня після весілля банк тестя лопнув, а Кейсі наклав на себе руки (В. Чемерис).

◇ Ло́патися / ло́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) ми́льна бу́лька (бу́льбашка, ба́нька і т. ін.), див. ло́патися;

(1) Ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу) <�Ма́ло не поло́пати зо смі́ху > – дуже сміятися; реготати.

Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко);

З дядька Дем'яна в танці злетіла спідниця – мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко);

Коли вони удвох вийшли на першій перерві з червоними пов'язками в коридор, Гришка Гонобобель аж покотився від реготу (В. Нестайко).

ЛО́ПАТИ², аю, аєш, недок., що і без дод., вульг., рідко.

Їсти; тріскати.

[Настя:] А лопає бісова дітвора так, що й харчів на них не настачиш, скоро й вуха об'їдять (І. Карпенко-Карий);

– Лопай, нечиста сило! – Я вже сказав: ми не лопаєм, а годуємось, як і належить людям благородним! (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лопати

Значення в інших словниках