1. Словник української мови у 20 томах

лопотючий

ЛОПОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм.

Який лопотить, може лопотіти.

Климко розгорнув пакунок. В ньому лежала пачка сухих – вони торохтіли – зеленкуватих галет у прозорому лопотючому папері і кругла чорна коробочка солі (Григір Тютюнник);

На столі з'явилася лопотюча накрохмалена скатертина (П. Загребельний);

Хмара з ламаною золотою каймою покрила вилісок, шелюхалися [шуміли погойдуючись] внизу очерети, коли вони пірнули під лопотючий брезент (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопотючий — лопотю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лопотючий — -а, -е, розм. Який лопотить, може лопотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лопотючий — ШЕЛЕСТКИ́Й (який видає, утворює шелест; сповнений шелесту), ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙ рідше, ШАРУДЛИ́ВИЙ, ШУРХОТЛИ́ВИЙ, ШЕЛЕСТЮ́ЧИЙ розм., ЛОПОТЛИ́ВИЙ розм., ЛОПОТЮ́ЧИЙ розм. рідше; ШОРСТКИ́Й розм. (про звук). Словник синонімів української мови
  4. лопотючий — ЛОПОТЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Який лопотить, може лопотіти. На столі з’явилася лопотюча накрохмалена скатертина (Загреб., Спека, 1961, 76); Під лопотючим дахом намету або під скиртою сіна — о, там розмови ніколи не бувають казенними (Чаб., Тече вода.., 1961, 43). Словник української мови в 11 томах
  5. лопотючий — Лопотю́чий, -а, -е Сильно шуршащій, сильно шелестящій. Купила собі ситцю на спідницю, та там такий цупкий та лопотючий. Полт. Словник української мови Грінченка