1. Словник української мови у 20 томах

лоскотливо

ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО.

Присл. до лоскотли́вий.

Степовий вологотеплий вітер дме від Дніпра, .. куйовдить волосся і невловимим, ледве відчутним дотиком, прослизнувши по устах, шепотить лоскотливо в ухо (В. Домонтович);

Його [сонця] промені проникали шкіру її лиця, рук, шиї, ніжно кололи повіки, лоскотливо дотикались уст (Ірина Вільде);

Теплі округлі груші лоскітливо дотикалися до моїх шік і до моїх губ (П. Загребельний);

Щось лоскотливо-тепле й радісно-тривожне підкочувалось мені до грудей (Є. Доломан);

Десь з того зеленого моря, що зветься Балабівськими садами, вирвались звуки бубна, що лунко й лоскотливо розсипались яром (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоскотливо — лоскотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. лоскотливо — лоскітливо. Присл. до лоскотливий, лоскітливий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лоскотливо — ЛОСКОТЛИ́ВО, ЛОСКІТЛИ́ВО. Присл. до лоскотли́вий, лоскітли́вий. Виконавши доручення, таке небезпечне й лоскітливо хвилююче для юної душі, Рада з піднесеною головою марширувала Києвом (Ю. Янов., II, 1954, 86); // у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах