лотік

ЛОТІ́К, тока́, ч.

1. Відкритий жолоб для стікання води, зсипання чого-небудь.

Гній, що потрапив у лотік, пересувається по ньому до гноєприймача з допомогою спеціального пристрою – скрепера (з наук. літ.).

2. тільки мн. Канали на водяному млині, греблі і т. ін., якими тече вода.

Серед долини на дрібному камінні шумить Руський Потік .. На Потоці стоїть водяний .. тартак, чорний, невисокий. Вода проведена через довгі лотоки й падає зверху на колеса (І. Нечуй-Левицький);

До млина рукою подати, чути, як в лотоках шумить вода та час од часу щось поскрипує (В. Чемерис);

Міліція поважно, з гідністю неабиякою пройшлась греблею аж до городів, позазирала попід прибережні лози та верби, вернулася, оглянула лотоки (Г. Тарасюк);

* У порівн. Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло (Є. Гребінка);

Як вода з лотоків, полились її [материні]слова: – Негіднице! Сором дівоцький загубила (Б. Лепкий).