лужний

ЛУ́ЖНИЙ, а, е.

1. До складу якого входять луги (див. луг²).

Натрієва й кальцієва селітри – лужні добрива, ефективні на кислих ґрунтах (з наук. літ.);

Ділянки тіла, обпечені кислотою, окрім плавикової, промийте лужним розчином: мильною водою або розчином харчової соди (одна чайна ложка соди на склянку води) (з навч. літ.);

До хімічної меліорації належить і гіпсування лужних ґрунтів (з навч. літ.);

// Власт. лугові.

Сода має білий колір і солонуватий лужний смак (з наук.-попул. літ.);

Молоко має лужну реакцію, під час кип'ятіння не зсідається (з навч. літ.).

2. Який діє за допомогою лугу (див. луг² 1).

Енергію вітру, перетворену на електричну, треба запасати, акумулювати в кислотних або лужних, а також у “теплових” акумуляторах (з газ.).