луківництво
ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с.
Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук.
Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (В. Земляк);
Основою раціонального землекористування на осушених землях повинно стати луківництво зі створенням травостоїв тривалого використання (з наук. літ.);
У сучасному розумінні рослинництво поділяють на власне рослинництво, що здійснює вивчення польових культур, овочівництво, плодівництво, луківництво, лісівництво (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- луківництво — луківни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- луківництво — Розділ агрономії, об'єктом якого є природні кормові угіддя та сіяні багаторічні трави. Словник термінів з агрофітоценології
- луківництво — -а, с. Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- луківництво — ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с. Практична і наукова діяльність, пов’язана з і поліпшенням природних і створенням штучних лук. Досліди Козаровицької станції луківництва доводять, що розорювати сухі луки треба дуже обережно (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах