луківництво

ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с.

Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук.

Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (В. Земляк);

Основою раціонального землекористування на осушених землях повинно стати луківництво зі створенням травостоїв тривалого використання (з наук. літ.);

У сучасному розумінні рослинництво поділяють на власне рослинництво, що здійснює вивчення польових культур, овочівництво, плодівництво, луківництво, лісівництво (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луківництво — -а, с. Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. луківництво — луківни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. луківництво — Розділ агрономії, об'єктом якого є природні кормові угіддя та сіяні багаторічні трави. Словник термінів з агрофітоценології
  4. луківництво — ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с. Практична і наукова діяльність, пов’язана з і поліпшенням природних і створенням штучних лук. Досліди Козаровицької станції луківництва доводять, що розорювати сухі луки треба дуже обережно (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах