1. Словник української мови в 11 томах

луківництво

ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с. Практична і наукова діяльність, пов’язана з і поліпшенням природних і створенням штучних лук.

Досліди Козаровицької станції луківництва доводять, що розорювати сухі луки треба дуже обережно (Колг. Укр., 8, 1959, 27);

Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 259).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луківництво — луківни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. луківництво — Розділ агрономії, об'єктом якого є природні кормові угіддя та сіяні багаторічні трави. Словник термінів з агрофітоценології
  3. луківництво — -а, с. Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. луківництво — ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с. Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук. Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (В. Словник української мови у 20 томах