лунка

ЛУ́НКА¹, и, ж.

Невелика заглибина в чому-небудь.

Краплі .. били з розгону в підлогу, видовбували собі лунки, і скоро наша долівка стала такою подзьобаною, як на картинках Місяць, – вся в дірочках і ямках (В. Близнець);

Картоплю вибирано, либонь, учора звечора, бо земля в лунках ще не просохла (Григір Тютюнник);

// Невелика ополонка.

Тільки весною запахло – вже шпаківні подерся ставити, а взимку цілий день на річці лунки пробивав, щоб риба не позадихалась! (О. Гончар);

Справжні окуні! Як глянеш в лунку – любо-мило й дивитися, як вони під сонцем грають (В. Чемерис);

// Частина кореня нігтя, що виступає з-під нігтьового валу у формі білуватої ділянки півмісяцевої форми.

Її довгі смагляві пальці з білими лунками нігтів завмерли на щоках, які вона щойно гладила, знімаючи втому... (Р. Іванченко);

// розм. Заглиблення в щелепній кістці, де міститься корінь зуба; альвеола.

Зуби [у лускатих плазунів] зростаються з краєм щелепи і ніколи не сидять у лунках (з наук. літ.).

ЛУ́НКА², и, ж.

1. Молюск роду черевоногих з напівкруглою черепашкою, що живе в прісних і солонуватих водах.

Річкова лунка поширена в усіх основних річкових басейнах України (з навч. літ.).

2. Метелик – шкідник лісів, з сріблясто-сірими крилами, у верхній частині яких є великі жовті плями.

Загасання масового розмноження лунки сріблястої зумовлюється найчастіше загибеллю гусениць старших віків від грибних та інших хвороб, що сягає в окремі роки 90 % (з наук. літ.).