1. Словник української мови у 20 томах

лупцювати

ЛУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, що, розм.

Те саме, що би́ти 2.

Бурлаки .. миттю кинулись на осавулу і почали його лупцювать кулаками (І. Нечуй-Левицький);

– Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив. Нікому не попускай (О. Довженко);

Була вона недобра, сварлива, господарям вірна, як рідним батькам, а рабів лупцювала без угаву (В. Чемерис);

Йосиф .. повалив [жінку] додолу й почав немилосердно лупцювати .. дубцем (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лупцювати — лупцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лупцювати — Тузати, давати лупки; див. БИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. лупцювати — див. бити Словник синонімів Вусика
  4. лупцювати — -юю, -юєш, недок., перех., розм. Те саме, що бити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лупцювати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. лупцювати — Лупцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лупцювати — ЛУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., розм. Те саме, що би́ти 2. Бурлаки.. миттю кинулись на осавулу і почали його лупцювать кулаками (Н.-Лев., II, 1956, 203); — Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив. Нікому не попускай (Довж. Словник української мови в 11 томах
  8. лупцювати — Лупцюва́ти, -цю́ю, -єш гл. Бить, колотить. Хворостиною лупцює то по плечах, то по голові. ХС. IV. 32. Словник української мови Грінченка