лупцювання
ЛУПЦЮВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. лупцюва́ти.
Ти знову рятуєш мене, Платоне, як урятував од лупцювання вісімнадцять років тому (М. Дашкієв);
Затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах);
Чому б не розробити тональний крем з урахуванням факту лупцювання злими чоловіками багатостраждальних жінок... (А. Кокотюха).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лупцювання — лупцюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лупцювання — -я, с., розм. Дія за знач. лупцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лупцювання — ЛУПЦЮВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лупцюва́ти. Затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (Стельмах, Хліб.., 1959, 137). Словник української мови в 11 томах