лупцювання
ЛУПЦЮВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лупцюва́ти.
Затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (Стельмах, Хліб.., 1959, 137).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лупцювання — лупцюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лупцювання — -я, с., розм. Дія за знач. лупцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лупцювання — ЛУПЦЮВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лупцюва́ти. Ти знову рятуєш мене, Платоне, як урятував од лупцювання вісімнадцять років тому (М. Дашкієв); Затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Словник української мови у 20 томах