1. Словник української мови у 20 томах

луск

ЛУСК, у, ч.

Те саме, що лу́скіт.

У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить. Коли-не-коли роздасться луск лави (Панас Мирний);

Дивний луск і тріск хвилював тихим ранковим повітрям (Б. Лепкий);

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит – все резонувало тут надзвичайно лунко (О. Гончар);

Наслухаючи луск принишклого лісу та вдивляючись у вологу пітьму, він чекав, коли з неї, з пітьми, випливе білий кінь (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луск — луск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. луск — ЛОСКІТ лускання, тріскання, лопання, лущання; ок. тріск, тріскіт. Словник синонімів Караванського
  3. луск — -у, ч. Те саме, що лускіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. луск — ТРІСК (різкий або сухий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає тощо), ТРІ́СКІТ, ЛУСК, ЛУ́СКІТ, ЛО́СКІТ діал., ТРЯ́СКІТ рідко, ПО́ЛУСК рідко; ТРІСКОТНЕ́ЧА розм., ТРІСКОТНЯ́ розм., ТРІСКОТНЯ́ВА розм. (безперервні або тривалі звуки). Словник синонімів української мови
  5. луск — ЛУСК, у, ч. Те саме, що лу́скіт. У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить. Коли-не-коли роздасться луск лави (Мирний, І, 1954, 328); Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувало тут надзвичайно лунко (Гончар, III, 1959, 91). Словник української мови в 11 томах
  6. луск — Луск, -ку м. Трескъ. Словник української мови Грінченка