луска

ЛУСКА́, и́, ж.

1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію.

Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (з народної пісні);

Лускою риба пломінь віддзеркалить, щоб ми, йдучи, ніде не спотикались (П. Мовчан);

Віддалік на сонці заблищала срібною лускою риба, що викидалася з води (М. Трублаїні);

* У порівн. Крізь хвилі, що завмерли, мов луска, Я бачу затонулі гори (Д. Павличко).

2. Те саме, що лузга́ 1.

Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка);

Наближалася зима, і знову мерзли ми в хаті і їли хліб наполовину з просяної луски (Л. Смілянський);

– Хто такі, куди їдете? – запитав він, випльовуючи з рота соняшникову луску (Григорій Тютюнник);

// Складники рослинних цибулин, шишок і т. ін.

Для культивування використовували різні тканини цибулини тюльпана: луски з частиною денця, пазушні бруньки, квітконоси (з наук. літ.).

3. чого, яка, перен. Складники якого-небудь покриття.

Безконечна в своїм скупченні луска дахів, тьмаве їхнє переблискування, хмара мли-смогу над безкраїм містом, і зненацька – присмерк у літаку! (О. Гончар);

Одного ранку, .. викуривши натщесерце цигарку в відкрите вікно, за яким ніжно світилася з туману мокра луска черепичних дахів, вона ясно збагнула, що треба негайно видаляти цього чоловіка з свого життя (О. Забужко).

4. перен. Блискітки.

Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба, кинута з річки на надбережну траву (М. Коцюбинський);

Ось, здається, під самим сонцем блиснула срібна луска на якомусь птахові (О. Донченко);

Згадалися рідні Копитки, і стара фортеця, і срібна луска швидкої річки у широкій долині (В. Собко).

5. перен. Про що-небудь зовнішнє, що прикриває справжню суть, зміст, характер чого-небудь.

Як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот (І. Нечуй-Левицький);

Чорні стіни здригалися, луску жалю з себе скидали (Марко Черемшина);

* У порівн. На львівськім грунті він звільна, мов луску, скидав із себе точку за точкою тої програми, яку зазначив сам своєму поколінню (І. Франко).

◇ Луску́ шкребти́ див. шкребти́;

(1) Ні луски́ ні зя́бри (рідше хвоста́), жарт. – уживається як побажання успіху (перев. у риболовлі).

– Ні пуху ні пера! – сказав .. заядлий мисливець. – Ні луски ні зябри! – відгукнувся і старий рибалка Петро Васильович Птаха (Ю. Смолич);

– Вперед на отакенну рибу, котра завжди чомусь у нас зривається! Ні луски ні хвоста! (Ф. Маківчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луска — луска́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. луска — (риб'яча) лупа, лушпа; (соняшника) лузга; П. блискітки; (оболонка чогось) шкаралуща, лушпиння; лусочка. Словник синонімів Караванського
  3. луска — див. лушпайка Словник синонімів Вусика
  4. луска — -и, ж. 1》 Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. 2》 Те саме, що лузга 1). || Складові частини рослинних цибулин, шишок і т. ін. 3》 чого, яка, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. луска — луска́ часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові; лупа (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. луска — Тверді пластини, що вкривають тіло різних видів тварин, як-от: риб (утворені з субстанції, подібної до кісткової тканини), ящірок, змій (з рогової). Універсальний словник-енциклопедія
  7. луска — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
  8. луска — Луска́, -ски́, -сці́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. луска — ЛУСКА́, и́, ж. 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію. Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (Укр.. лір. пісні, 1958, 119); Над.. Словник української мови в 11 томах
  10. луска — Загострена ясенова дощечка для покрівлі. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. луска — Луска, -ки ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. Чуб. V. 13. На свиті латок, як на коропі луски. Уманск. у. 2) Лузга; шелуха. ум. лусочка. Желех. лущи́ця. Чуб. IV. 369. Словник української мови Грінченка